У Законі України "Про загальну середню  освіту" визначені завдання загальної середньої освіти,  акцентується увага на вихованні громадянина - патріота своєї Батьківщини, готового до подальшої  освіти і трудової діяльності,  з вільними політичними і світоглядними переконаннями. Концепція виховання дітей та молоді  у  національній  системі освіти   визначила   систему   завдань, спрямовану  на  виховання гармонійно розвиненої,  високоосвіченої,  національно  свідомої  і соціально  активної  людини,  що наділена  глибокою громадянською відповідальністю,  високими  духовними   якостями,   родинними   і патріотичними  почуттями,  є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення.

     Патріотизм учнівської молоді повинен грунтуватися на знанні історико-культурних традицій, народу, героїзм його захисників, воїнів Київської Русі, українського козацтва, січових стрільців, борців із німецьким фашизмом.
Вихованець національної школи має виростати патріотом України. Головне у військово-патріотичному вихованні – це відродження духовності та моралі, що базується на системі загальнолюдських цінностей і вбирають у себе національні, культурні, професійні та інші інтереси щонайширших верст населення.

    Військово-патріотичне виховання  покликане   забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виконання обов'язку - захисту незалежної Батьківщини,  військової служби у Збройних Силах України.  Головними завданнями є формування психологічних та морально-вольових  якостей  (стійкості,  мужності,  готовності  до подвигу, самопожертви),  особистісних  поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка, спрямовані на оволодіння  певними світоглядними  знаннями  і уявленнями, фізичний розвиток особистості.

    Вірність Україні є невід’ємною ознакою національно свідомого громадянина.
Військово-патріотичне виховання студентів – це комплекс заходів по формуванню в них особистих позитивних необхідних якостей.

Мета та основні завдання військово-патріотичного виховання

     Головна мета військово-патріотичного виховання підростаючого покоління – підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілосності та незалежності України.
Військово-патріотичне вихован­ня молоді діалектично поєднує в собі низку окремих напрямів вихован­ня: військового, морального, право­вого, державного, соціального:

- державний - базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

- соціальний - ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

- військовий - передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування" ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

- психолого-педагогічний - ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду -  військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

- правовий - передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

Проте головним резуль­татом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльнос­ті як внутрішнього системного утво­рення, що передбачає п'ять основ­них компонентів — освітній, фізич­ний, психологічний, соціальний і ду­ховний.

Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань героїчного ми­нулого українського народу, історії його Збройних Сил. Вона передба­чає також певний обсяг знань з до­призовної підготовки, фізичної куль­тури, спорту, гігієни побуту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчаль­но-пізнавальній активності стар­шокласників на уроках Вытчизни», підвищеному інтересі до змісту українознавчих предметів, доланні перешкод у його засвоєнні.

Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фі­зичної сили, витривалості, сприт­ності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової ді­яльності рухових навичок та вмінь. Передумовою цього виступають достатній рівень фізично-оздоров­чої активності учня на уроках фізич­ної культури, участь у спортивних секціях тощо.

Психологічна готовність вклю­чає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотич­них заходах. Разом з тим, за ре­зультатами обстеження старшокласників, вона передбачає певний рівень сформованості таких якос­тей, як емоційна стійкість, розсуд­ливість, сміливість, рішучість, муж­ність, цілеспрямованість.

Соціальна готовність передба­чає вірність бойовим та національ­но-історичним традиціям, військово­му обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, конструктивну соціально-комуніка­тивну, громадське корисну та націо­нально-громадянську активність.

Духовна готовність проявля­ється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смис­лу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соці­ального; самоочищенні та само­вдосконаленні, в духовно-катарсичній активності. Остання передбачає рефлексію як акт самопізнання юнаком окремих ознак своєї індиві­дуальності, власних рис характеру, що відображають знання внутріш­нього світу.

Основними завданнями є:
- виховання в учнів свідомого виконання свого громадянського обов’язку, вірності Військовій присязі, формування внутрішньої необхідності суворого виконання військових атрибутів, наказів командирів і начальників;
- формування духовної і психологічної готовності майбутніх воїнів зі зброєю в руках захищати Українську державу;
- виховання морально-бойових якостей, активної реакції на бойові ситуації, готовності до суворих іспитів та самопожертви в ім’я України та її народу;
- формування в учнів ведучих мотивів до оволодіння військовими знаннями, високого рівня фізичної підготовки та витривалості;
- розвитку в учнів загальнолюдських цінностей, національної гордості, культури міжнародних відносин, морально-психологічних якостей громадянина-патріота;
- удосконалювати організацію, форми і методи військово-патріотичного виховання допризовників.

Військово-патріотичне виховання організовується та  здійснюється за такими основними напрямками:

- вивчення героїчної історії українського народу, його духовної спадщини, культури, національних традицій, символів, звичаїв, вірувань та побуту українців;
- вивчення учнями основ державної незалежності та суверенітету, ролі і місця ЗС, значення військової служби та військового обов’язку;
- вивчення історії формування і будівництва Збройних сил України, історичних та духовних джерел національної військової організації;
- пропаганда життя і діяльності видатних державних, військових та громадянських діячів;
- розвиток військово-шефської роботи, співпраця та надання допомоги ветеранам війни.

Для успішного виконання поставлених завдань важливо дотримуватись таких основних педагогічних вимог:

- здійснювати військово-патріотичне виховання з урахуванням вікових, індивідуальних та національних особливостей учнів;
- розглядати військово-патріотичне виховання як складову частину національного виховання і здійснювати у взаємозв’язку з основними ланками навчально-виховної роботи в школі;
- дотримуватися принципу наступності в навчанні та використанні форм і методів військово-патріотичного виховання;
- вміло поєднувати військово-патріотичне виховання з національним, моральним, трудовим і фізичним вихованням;

Військово-патріотичне виховання учнів у навчальному процесі

     Важливим резервом для здійснення військово-патріотичного виховання є міжпредметні зв’язки в процесі навчання. Вміле використання навчальних предметів із метою військово-патріотичного виховання є одним із основних засобів підготовки молоді до служби в Збройних Силах України. Уже в молодших класах учні усвідомлюють такі поняття, як "Батьківщина", "подвиг", "патріот", вчаться шанувати землю батьків, вивчають свій родовід.

 Важко переоцінити значення предметів гуманітарного циклу в морально-політичній та психологічній підготовці майбутніх захисників Батьківщини.

     На уроках історії України озброюють учнів знаннями Законів, суспільного розвитку, допомагають засвоїти основні відомості про війну та армію.  На уроках літератури формуються ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів. На уроках математики, фізики, хімії, біології учні засвоюють основи знань, без яких неможливо оволодіти сучасною технікою і зброєю, засобами захисту від зброї масового ураження. Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури.

     Під час занять із «Захисту Вітчизни» учні знайомляться зі специфікою військової праці. На заняттях із вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї.

     Польові заняття служать перевіркою практичних навичок і дозволяють учням об’єктивно оцінити свою підготовку до захисту Батьківщини.

Спільна робота навчального закладу і сім’ї

     Навчальний заклад є центром виховної роботи в мікрорайоні, тому обов’язково використовує допомогу батьків у ВПВ.

 Роботу з батьками слід проводити за такими напрямками:

- роз’яснення батькам завдань військово-патріотичного виховання;

- ознайомлення батьків із основними методами роботи з дітьми, підлітками;

- залучення батьків до участі в позакласній та позашкільній роботі. Батькам можна рекомендувати форми та методи ВПВ дітей у сім’ї;

- ознайомлення дітей із сімейними бойовими та трудовими традиціями;

- бесіди про героїчні подвиги українського народу;

- заохочення дітей на догляд могил воїнів та за допомогу інвалідам війни;

- розвиток інтересу до військових професій та служби в Збр. Силах Укр.;

- фізична підготовка та загартування дітей.

Висновки

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість національної свідомості, патріотичних якостей, любові до рідної землі, свого народу, готовності до захисту Вітчизни. Ціновим засобом відображення цих рис є формування на основі нових концепцій співіснування України, національно-патріотичних якостей, як основи подальшого виховання ідейно сформованого та патріотично загартованого захисника своєї Батьківщини.

В рамках оновлення системи допризовної підготовки молоді раціонально було б реалізувати виділені пріоритети, зорієнтувавши на них системи навчання і виховання в загальноосвітніх школах.

Усі названі пріоритетні напрямки є важливими і мають свою частку в як в розвитку національно – патріотичних якостей так і в формуванні практичних компетентностей в майбутніх захисників Вітчизни.